Коментарі Отців Церкви на недільне Євангеліє
Євангеліє від св. Матея 15:32-39
32. Тим часом Ісус покликав своїх учнів і сказав їм: “Жаль Мені цих людей, бо ось три дні вже, як вони перебувають зо Мною, і не мають що їсти, а відпустити їх голодними не хочу, щоб, бува, не охляли десь по дорозі.” 33. Кажуть до Нього Його учні: “Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки люду?” 34. Ісус спитав їх: “А скільки в вас хлібів?” “Сім”, – кажуть, – “і кілька рибин.” 35. Тоді Він звелів людям сісти на землю, 36. взяв сім хлібів та рибу, воздав хвалу, поламав і заходився давати учням, а ті людям. 37. Усі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, сім повних кошів. 38. Тих же, що їли, було яких чотири тисячі чоловік, окрім жінок та дітей. 39. І відпустивши народ, Ісус сів до човна і прибув у сторони Магадану.
Коментарі Отців Церкви
Не бажаючи відпустити їх голодними. Теодор Mопсуестійський: Він так прихилив їх душі Своєю промовою, що вони забули про самих себе, покинули всю турботу про їжу або іншу необхідну потребу, не втомлюючись бути з Христом у пустелі. Христос же, знаючи неміч нашої природи, бо ми потребуємо їжі для підтримки тілесного здоров’я, піклується і про те, щоб дбати не тільки про душі, але і тіла, так як Він – Творець і душі, і тіла, а не одного з двох, як базікають маніхеї, що вводять різних творців: одного – для душі, а іншого – для тіла. (Теодор Mопсуестійський «Фрагменти» 97).
Хліб страждання – і для поган, і для юдеїв. Іларій Піктавійський: Все це було відповіддю на події, що відбулися раніше. Нам же потрібно досліджувати відповідну причину такої ситуації, особливо щодо відносин між юдеями і поганами: тоді ми побачимо, що обіцяному передусім юдеям належало бути сприйнятим поганами. У словах Господа є певний порядок, який зберігається і в сприйнятті благодаті. Ті, що приймають хрещення раніше, проголошують, що вірять в Сина Божого, Його страждання і воскресіння, – і клятва ця стає сповідальним знаком. Таким чином, певна істина про самі речі проступає крізь самі слова клятви. Хто перебуває весь час у пості на спогад про страждання Господа, поєднуються з Господом союзом співчуття. Тим самим і знаком своєї клятви, і перебуванням в пості люди проводять весь час у стражданнях разом з Господом. У чому таїнство? Господь відчуває жаль до віруючих, які прямують за Ним і надіються на Нього, коли говорить, що вони з Ним уже три дні. І щоб вони не ослабли в їхньому житті в цьому світі, у світі їхньої повсякденності, Він хоче наситити їх і зміцнити хлібом Своїм. Тільки так вони зможуть пройти важкий шлях, адже учні скаржилися, що ніде в пустелі взяти хліба. Так, колись уже вони отримали урок, що для Бога немає нічого неможливого. Однак значення деяких подій перевершує міру нашого розуміння. Справді, наскільки великим було благовоління апостолам, коли вони працювали на спасіння Ізраїлю, видно з послань благословенного Павла. Отже, в такій самій ситуації, але тепер при зборах поган, відбувається і множення хлібів, і мовчання посту. (Іларій Піктавійський «Коментар на Євангеліє від Матея» 15.7-9).
Іван Золотоустий: І раніше Христос, маючи намір створити подібне чудо, спочатку зцілив стражденних тілесними хворобами. І тепер робить те ж саме: приступає до чудодіяння після зцілення сліпих і кульгавих. Чому ж тоді учні сказали відпустити народ, а тепер цього не сказали, хоча минуло вже три дні? Або самі стали вже кращими, або бачили, що народ не надто відчував голод, славлячи Бога за вчинене йому добро? Але дивись, як Христос і тепер не просто приступає до чудодіяння, а викликає на нього учнів. Народ, який прийшов для зцілення хвороб, не наважувався просити хліба, але Христос, будучи чоловіколюбним та турботливим, дає і тим, хто не вимагає, і промовляє до учнів: Жаль мені цих людей, бо ось три дні вже, як вони перебувають зо мною, і не мають що їсти, а відпустити їх голодними (Мт 15:32). Але щоб хто-небудь не сказав: вони прийшли з запасом хліба, Христос каже: три дні вже, як вони перебувають зо мною, отже, якби прийшли і з запасом, то запас вичерпався б. Тому-то й чудо створив Він не в перший і не в другий день, а коли вийшло у них все, – щоб, спочатку відчувши скруту, тим з більшим захопленням прийняли чудо. Для того і каже: щоб, бува, не охляли десь по дорозі, показуючи цим, що далеко було до селища і що у них нічого не залишилося. Але якщо Ти не хочеш відпустити їх голодними, чому не створюєш знаки? Щоб своїм питанням і відповіддю учнів викликати в них більшу увагу і дати їм нагоду показати віру свою, підійти до Нього і сказати: сотвори хліб. Але і тут вони не зрозуміли мети питання. Ось чому опісля, як оповідає Марко, Христос і каже їм: невже скам’яніли серця ваші? Маючи очі – не бачите? Маючи вуха – не чуєте? Не пам’ятаєте (Мр 8:18). (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея» 53.1).
Учні роздавали їжу. Теодор Mопсуестійський: Вони ще не зрозуміли задуму, бо Господь знову-таки побажав зробити чудотворіння щодо їжі заради віри, хоча Його питання перегукується з тим, про що говорить євангеліст Іван: Де хліба нам купити, щоб оцим дати їсти? (Ів 6:5). Бо Він потроху хотів повправляти душі учнів у вірі в Його Божественну силу, бо не тільки словами, а й справами Він наставляв тих, що слідував за Ним. Чому Він дав учням Своїм, а ті людям? Бо віддається належне і Господу, і учням. Адже належить, щоб і Бог послужив, і служіння служкам, які звершують служіння, і є слава, згідно Його власного вчення. І менші отримують благодіяння від святих, немов у якомусь поступовому сходженні. Подивися і на те, що і їх причастя було тільки за потребою, а не так, щоб було багато повернуто, хоча і було багато залишків. Бо це хороший приклад для того, що споживання слід зіставляти з потребою і не захоплюватися цим понад потребу, до обжерливості. (Теодор Mопсуестійський «Фрагменти» 86-87).
Сім кошів. Іларій Піктавійський: Вони принесли сім хлібів. Погани не мали порятунку від закону і пророків, але жили благодаттю Духа, семикратне світло Якого, як сказано в Ісаї, є даром (див. Іс 30:26). Отже, Дух через віру є спасінням для поган. Вони посідали на землю, бо не залежали від справ закону або плоті, а покликані були в їхньому стані до дару Духа в Його семикратному світлі. Невизначена кількість рибок означає різноманітність і розподіл дарів і благодаті, якими насичується віра поган. А наповнення семи кошів вказує на достаток і надлишок семиразового світла Духа: що Він подає, те буяє. Дар, коли ми ним насичені, стає і багатшим, і повнішим. Та обставина, що тут збирається чотири тисячі осіб, припускає безліч людей з усіх чотирьох кінців світу. Маючи на увазі майбутнє, будь-яка кількість людей насичується у всіх тисячах місць, де тисячі віруючих поспішають прийняти дар їжі небесної. Отже, людей, коли вони ситі, відпускають. А оскільки Господь перебуває з нами в усі дні нашого життя, то багато віруючих з поган піднімається на борт корабля – Церкви. (Іларій Піктавійський «Коментар на Євангеліє від Матея» 15.10).
Він годував Ізраїля в пустелі. Теодор Mопсуестійський: Він робить це не тільки один раз, але і вдруге, щоб ми знали, що Його Божественність володіє силою, яка годує, коли бажає, безліч народу навіть без хлібів. Він здійснює це, щоб запевнити народ, що саме Він був Тим, Хто колись у пустелі сорок років годував Ізраїля. І Він не тільки нагодував їх небагатьма хлібами, але ще й залишилося сім кошів (див. Мт 15:37), щоб стало зрозуміло, що Він незрівнянно вищий від Іллі, який примножив малу кількість олії і муки вдови. Однак Він наповнив сім кошиків від семи хлібів не понад необхідність, щоб відмінність знаків не вкинуло знову учнів у забуття. (Теодор Mопсуестійський «Фрагменти»98).
Переклад з російської – Ольга Цицик, за виданням “Библейские комментарии Отцов Церкви и других авторов I—VIII веков. Новый Завет, т. 1б, Евангелие от Матфея” (2007)
